Записи палаючого серця

Захопився ідеею блоґу, тож переходжу на власний стенд елоун-блог. Ласкаво прошу сюди!

За прикладом деяких інших блоґґерів я також захворів =) Нежить + зробили операцію на нозі. Не дуже серьозно, та тепер я невиїздний, і сиджу в хаті. Та з іншого боку у мене з’явився час для написання блоґу, який я останнім часом закинув. Тож чекайте оновлень.

Сьогодні ходив до Приват-банку, треба було щось оформляти. Стою, нудно, тітка шось тицяє на компі. Кинув погляд -лінукс =))) І вона шось у фаєрфоксі тицяє. Здивований. Невже таки почалося завоювання простору лінухом?  Може, спробувати…

Сьогодні на англійській мові вивчали тему “Політична структура України, Сша, Англії”. Згодом зійшло на: “Війна США проти Россії, або з ким краще”. Учителька так розхвилювалася, що в розмові про НАТО аж на російську перейшла. Наша вчителька - типовий приклад бабусі-фанатки якоїсь церкви або партії. Які ж вони кумедні, люди! =))

Великий, спраді великий день появи на світ великого митця. Для мене цей день порівняний з Днем Соборності та Днем Незалежності, а Шевченко є таким же символом України як прапор або гімн, ба навіть більше, як утілення Українського Слова.

Думаю, що у цей день кожен українець повининен нагадати собі історію великого Кобзаря, як він і заповів нам:

І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

Усіх вітаю з цим днем! І трохи лінків за темою:

Кобзар 

ЖЖ Шевченка =)))   Сам здивувася спочатку. Виявлось - цікавий ресурс.

За Бандеру , як і очікувалось, отримав 7 балів. Учителька навіть особисто зі мною розмовляла - сказала, шо теми краще обирать з шкілного курсу, і що не треба писати про недоведене. Але ж це твір,а не наукова робота, тобто не факти, а моє ставлення. О_о Дивно якось.

Ось помітив, що українського, справді українського фентезі не їснує поки що. А я дуже полюбляю цей жанр. Вирішив дещо спробувати.

…далі »

Просто якось написалось, можна сказити крик душі. Прошу прокоментувати.

Чом сильно так болить душа,
За рідную, святую Україну?
Чом туга серце ріже без ножа?
Чом думи розум мучать без упину?

Чого ми всі зрусічені тепер,
А справжніх патріотів не зосталось?
Народе український, ти не вмер,
Та духу твого може вже й не стало.

Чого мені так сумно на душі?
Чи я забуть не можу українську,
Закинути шевченкові вірші,
Забуть історію народа сиротинську?

Не можу. Та й не хочу забувать.
А хто забув, тому прокльон, прокляття!
Довіку буду теє пам’ятать,
Поки іще горить моє багаття.

Тільки подивився по п’ятому каналу сюжет, де люди знайшли у буханці чорного мишу. Чесно кажучі, дуже вражений. Як то таке можливо? Невже кожен з нас може одного разу після смачного обіду потрапити до лікарні, а то й до реанімації? Брр…  Може у наступний раз можемо отримати голку або щось ще? Страшнувато, коли санстанція не може таке проконтролювати.

Під катом - саме миша, фото.

…далі »

Я живу на сході україни, а отже мушу балакати російською мовою. Довкола багато хто розмовляє російською. Та це не булаб така вже біда, коли б українська не вважалася “селюківською” на відміну від “гарадской” російської мови, коли б не було такої зневаги. Головне, що таку думку розповсюджуюсь люди, чиї життєві пріорітет - “крутізна” та “бабло”.І їм вдаеться перконати багатьох у непотрібності української мови. Дуже боляче на таке дивитися, іноді ледь втримуєшся щоб не дати в пику. Такі люди і російською до ладу не вміють мовити, я думаю то не є захисники російською, кому такі захисники потрібні. Таких людей чомусь багацько в нас, на відміну від свідомих українців.Інші люди, які ворожо ставляться до української мови, то є люди які не можуть перейти на українську, мотивуючи тим, що важко вчитися та міняти тип мислення. І коли такій людині кажеш щось про розвиток української мови, вони відразу починають волати про утиснення російської. Їх не можна переконати майже ніколи, що мені однаково до російської мови і зла я не бажаю російськомовним. Інколи дуже заважають трохи розповсюдити українську мову. Та найбільше людей, які хоч не такі дошкульні, та саме явище їх їснування дуже погане. То люди, котрі байдуже ставляться до рідної мови, і котрим всеодно, як розмовляти, плювати на історію та не цікава культура. Таких найбільше, і саме таких людей часто можна навернути до патріотизму. Серед них особливо вирізняються люди, які у душі патріоти та за нестачею інформації не цікавляться нічим. Їхню увагу найлегше привернути. У суцільному оточенні важко розмовляти (а я десь за 100 км від кордону Росії живу) , сам усе розумієш, а люди іноді ні.